На виконання угоди про асоціацію з Європейським Союзом українські законодавці переглянули відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, передбачену в ст.299 Кримінального кодексу. Та скептики переконані: якщо не популяризувати гуманного ставлення до тварин та не дисциплінувати правоохоронців, самої статті виявиться замало.
П’ять свобод
Права тварин є досить новою сентенцією, що виникла у 2-ій половині ХХ ст. Саме в той час науковці, котрі переймалися дослідженням сільськогосподарських тварин, почали бити на сполох через неналежні умови утримання худоби, а також інших створінь, що опинились у неволі. У відповідь на закиди, викладені в 1964 р. в книжці Рут Гаррісон «Живі машини», Рада благополуччя сільськогосподарських тварин (FAWC) під егідою британського уряду провела спеціальне розслідування. Серед іншого за його підсумками була сформована концепція п’яти свобод, яка почала застосовуватися для оцінки благополуччя тварин у системах інтенсивного тваринництва, а пізніше була включена до Всесвітньої декларації добробуту тварин, оприлюдненої в 1990 р.
На сьогодні 5 свобод: від голоду та спраги, від дискомфорту, від болю та травм або хвороби, природної поведінки; від страху та стресу — стали настільки популярними, що їх почали поширювати і на несільськогосподарських тварин. Основні аспекти поводження із цими тваринами відображені в міжнародних актах.
Якщо говорити про ЄС, то це: Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі від 1979 р.; Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 1992 р.; Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій від 1979 р.;
Регламент Європейської комісії про вимоги стосовно стану здоров’я циркових тварин під час перевезення між державами-членами тощо.
Підписавши угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання привести національне законодавство у відповідність зі стандартами Старого світу, серед іншого — і в частині захисту тварин від жорстокого поводження. Наша держава ратифікувала конвенцію 1992 р., положення якої набрали для нас чинності у 2014 р.
Кримінальна відповідальність
Як наслідок, Україна була змушена внести зміни до національного законодавства, зокрема до КК. Таким чином, у кодексі з’явилися доповнення до ст.299 «Жорстоке поводження із тваринами».
Відповідно до зазначених приписів умисне мучення тварин, їх калічення, нацьковування одної на одну або вбивство караються арештом, обмеженням та позбавленням волі. Покаранням за знущання над тваринами з особливою жорстокістю може бути позбавлення волі на 8 років.
Водночас більшість зоозахисників, а також адвокатів, які працюють у цій царині, вважають указану норму малоефективною.
По-перше, її санкції, якщо, звісно, не брати до уваги вищезазначену, є не надто відчутними порівняно із санкціями аналогічних статей у країнах ЄС. Наприклад, у Франції лише за неналежний догляд за хатнім улюбленцем власника можуть зобов’язати сплатити штраф у розмірі від €15 тис. до €30 тис. або ж позбавити волі на 2 роки. А в Австрії власник покинутої ним тварини може рік провести за ґратами. І це не кажучи про умисне знущання або вбивство істоти.
По-друге, більшість діянь, що можуть бути кваліфіковані за ст.299 КК, залишаються латентними через або байдужість людей, або небажання правоохоронців розслідувати такі злочини. Особливо неприємною є ситуація з безпритульними тваринами, біди яких залишаються непоміченими суспільством. Як правило, свідки подібних неподобств або не можуть дочекатися приїзду поліції, або взагалі обмежуються гнівними дописами в соціальних
мережах, які допомогти постраждалій тварині не здатні.
Від слів до діла
Звісно, стаючи свідком злочину, багато хто губиться й не може ефективно протидіяти. Аби уникнути такої неприємності, зоозахисники разом з юристами склали протокол-пам’ятку, яка активно поширюється Інтернетом.
Найперше, що радять зробити експерти тим, хто побачив знущання над твариною, — зателефонувати до місцевих органів поліції на номер 102. Тут є 2 надзвичайно важливі нюанси. По-перше, поліція не може не приїхати на такий виклик, адже відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативне інформування органів (підрозділів) Національної поліції, затвердженої наказом міністра внутрішніх справ від 16.08.2018 №111, органи поліції та їх посадові особи змушені реагувати на всі повідомлення про правопорушення, отримані в будь-який спосіб, та направляти на місце події сили та засоби поліції, необхідні для захисту прав і свобод людини. По-друге, телефонуючи до поліції, необхідно наполягти на прибутті не патрульних, а слідчо-оперативної групи. Аргументом для цього стане посилання на ст.299 КК, адже діяння, про які йдеться в ній, належать до тяжких злочинів, а також на вищезгадану інструкцію.
До появи правоохоронців буде не зайвим самостійно сфотографувати або зафільмувати місце події, опитати тих, хто міг бачити те, що відбувалося з твариною, спробувати встановити особу власника або порушника тощо. Часто на початку розслідування така інформація залишається поза увагою копів, і тоді довести винуватість порушника стає надзвичайно складно. Про це, зокрема, свідчить кілька резонансних судових процесів стосовно підозрюваних у жорстокому поводженні з тваринами.
Основною проблемою, з якою заявник може стикнутись, є те, що в Україні, на відміну від деяких інших країн, інституту представництва постраждалої тварини немає. Тож, якщо заявник е є власником, він не вважатиметься потерпілим.
Утім, будь-які дії небайдужих громадян є кращими за бездіяльність і сприятимуть не тільки захисту інтересів конкретної тварини, а й підвищенню загальної правової культури населення та популяризації інформації про захист тварин від жорстокого поводження.
***
Така популяризація в Україні є надзвичайно важливою. Адже як українські, так і європейські експерти наголошують на разючій різниці між ставленням до братів наших менших у Старому світі та Україні. Чергове нагадування про те, що жорстоке поводження з тваринами є неприпустимим, відбувається у всеукраїнських маршах за тварин. До таких подій залучаються учасники багатьох міст нашої країни.
П’ять свобод
Права тварин є досить новою сентенцією, що виникла у 2-ій половині ХХ ст. Саме в той час науковці, котрі переймалися дослідженням сільськогосподарських тварин, почали бити на сполох через неналежні умови утримання худоби, а також інших створінь, що опинились у неволі. У відповідь на закиди, викладені в 1964 р. в книжці Рут Гаррісон «Живі машини», Рада благополуччя сільськогосподарських тварин (FAWC) під егідою британського уряду провела спеціальне розслідування. Серед іншого за його підсумками була сформована концепція п’яти свобод, яка почала застосовуватися для оцінки благополуччя тварин у системах інтенсивного тваринництва, а пізніше була включена до Всесвітньої декларації добробуту тварин, оприлюдненої в 1990 р.
На сьогодні 5 свобод: від голоду та спраги, від дискомфорту, від болю та травм або хвороби, природної поведінки; від страху та стресу — стали настільки популярними, що їх почали поширювати і на несільськогосподарських тварин. Основні аспекти поводження із цими тваринами відображені в міжнародних актах.
Якщо говорити про ЄС, то це: Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі від 1979 р.; Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 1992 р.; Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій від 1979 р.;
Регламент Європейської комісії про вимоги стосовно стану здоров’я циркових тварин під час перевезення між державами-членами тощо.
Підписавши угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання привести національне законодавство у відповідність зі стандартами Старого світу, серед іншого — і в частині захисту тварин від жорстокого поводження. Наша держава ратифікувала конвенцію 1992 р., положення якої набрали для нас чинності у 2014 р.
Кримінальна відповідальність
Як наслідок, Україна була змушена внести зміни до національного законодавства, зокрема до КК. Таким чином, у кодексі з’явилися доповнення до ст.299 «Жорстоке поводження із тваринами».
Відповідно до зазначених приписів умисне мучення тварин, їх калічення, нацьковування одної на одну або вбивство караються арештом, обмеженням та позбавленням волі. Покаранням за знущання над тваринами з особливою жорстокістю може бути позбавлення волі на 8 років.
Водночас більшість зоозахисників, а також адвокатів, які працюють у цій царині, вважають указану норму малоефективною.
По-перше, її санкції, якщо, звісно, не брати до уваги вищезазначену, є не надто відчутними порівняно із санкціями аналогічних статей у країнах ЄС. Наприклад, у Франції лише за неналежний догляд за хатнім улюбленцем власника можуть зобов’язати сплатити штраф у розмірі від €15 тис. до €30 тис. або ж позбавити волі на 2 роки. А в Австрії власник покинутої ним тварини може рік провести за ґратами. І це не кажучи про умисне знущання або вбивство істоти.
По-друге, більшість діянь, що можуть бути кваліфіковані за ст.299 КК, залишаються латентними через або байдужість людей, або небажання правоохоронців розслідувати такі злочини. Особливо неприємною є ситуація з безпритульними тваринами, біди яких залишаються непоміченими суспільством. Як правило, свідки подібних неподобств або не можуть дочекатися приїзду поліції, або взагалі обмежуються гнівними дописами в соціальних
мережах, які допомогти постраждалій тварині не здатні.
Від слів до діла
Звісно, стаючи свідком злочину, багато хто губиться й не може ефективно протидіяти. Аби уникнути такої неприємності, зоозахисники разом з юристами склали протокол-пам’ятку, яка активно поширюється Інтернетом.
Найперше, що радять зробити експерти тим, хто побачив знущання над твариною, — зателефонувати до місцевих органів поліції на номер 102. Тут є 2 надзвичайно важливі нюанси. По-перше, поліція не може не приїхати на такий виклик, адже відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативне інформування органів (підрозділів) Національної поліції, затвердженої наказом міністра внутрішніх справ від 16.08.2018 №111, органи поліції та їх посадові особи змушені реагувати на всі повідомлення про правопорушення, отримані в будь-який спосіб, та направляти на місце події сили та засоби поліції, необхідні для захисту прав і свобод людини. По-друге, телефонуючи до поліції, необхідно наполягти на прибутті не патрульних, а слідчо-оперативної групи. Аргументом для цього стане посилання на ст.299 КК, адже діяння, про які йдеться в ній, належать до тяжких злочинів, а також на вищезгадану інструкцію.
До появи правоохоронців буде не зайвим самостійно сфотографувати або зафільмувати місце події, опитати тих, хто міг бачити те, що відбувалося з твариною, спробувати встановити особу власника або порушника тощо. Часто на початку розслідування така інформація залишається поза увагою копів, і тоді довести винуватість порушника стає надзвичайно складно. Про це, зокрема, свідчить кілька резонансних судових процесів стосовно підозрюваних у жорстокому поводженні з тваринами.
Основною проблемою, з якою заявник може стикнутись, є те, що в Україні, на відміну від деяких інших країн, інституту представництва постраждалої тварини немає. Тож, якщо заявник е є власником, він не вважатиметься потерпілим.
Утім, будь-які дії небайдужих громадян є кращими за бездіяльність і сприятимуть не тільки захисту інтересів конкретної тварини, а й підвищенню загальної правової культури населення та популяризації інформації про захист тварин від жорстокого поводження.
***
Така популяризація в Україні є надзвичайно важливою. Адже як українські, так і європейські експерти наголошують на разючій різниці між ставленням до братів наших менших у Старому світі та Україні. Чергове нагадування про те, що жорстоке поводження з тваринами є неприпустимим, відбувається у всеукраїнських маршах за тварин. До таких подій залучаються учасники багатьох міст нашої країни.
Комментариев нет:
Отправить комментарий